Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Водорий, -рия, м. = водомий.
Дрань, -ні, ж. 1) = дрантя. Як люде дрань, то така їх Ордань. 2) = драниця.
Зві́рити, -ся. Cм. звіряти, -ся.
Куріння, -ня, с. Куреніе (табаку). А аже мені це куріння ввірилося! Геть з хати, усю хату запоганив своїм тютюном!
М'я́тка и мня́тка, -ки, ж. Ум. отъ м'я́та.
Нянько, -ка, м. = няньо. Поколь била'м в свого нянька, коровачки'м пасла.
Підросток, -тка, м. Подростокъ, несовершеннолѣтній. Старшого в москалі взято, а цей ще підросток.
Подутися, -дмемося, -дметеся, гл.
1) Надуться, напыжиться (о многихъ).
2) Надуться, разсердиться (о многихъ). Ой уже ж наші та вороженьки та усі подулися.
3) Потускнѣть, затуманиться. Зорі подулися.
Шапкати, -пчу, -чиш, гл. Объ уткѣ: крякать. Качка шапчит.
