Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

голина

Голина, -ни, ж. Отборный зерновой хлѣбъ (кромѣ овса). Угор.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 300.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГОЛИНА"
Дорі́дливий, -а, -е. = дорідний. Сльози такі дорідливі, як дощ перед грядом. Св. Л. 98.
Зачува́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Чуяться, чувствоваться. Їй не зачувалось, що вона где усе низче та низче. МВ. (О. 1862. І. 98).  
Мідя́рство, -ва, с. Ремесло мѣдника. Желех.
Рапавка, -ки, ж. = ропуха. Шух. І. 22, 210. Вх. Зн. 24.
Річковий, -а, -е. Относящійся къ рѣчкѣ, рѣчной. Слобода наша над самою лукою річковою на пяти горах стоїть крейдяних. МВ. ІІ. 74. Річкова вода.
Сокирянка, -ки, ж. Кирка. Угор.
Стаєночка, стаєнка, -ки, ж. Ум. отъ стайня.
Тамтуди нар. Туда. Тамтуди мают вихід на своє поле. МУЕ. III. 55.
Тілікати, -каю, -єш, гл. Тиликать, плохо играть на скрипкѣ. Шейк.
Шеретовка, -ки, ж. Просорушка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГОЛИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.