Дві́йник 1, -ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.
Жалкува́тися, -ку́юся, -єшся, гл. 1) Жаловаться. Жалкується на ногу. Де ти, синку, ходиш? що ти, синку, робиш? жалкуються молодиці, що ти шкоду робиш. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю. 2) Плакаться, сѣтовать, От як стала вона жалкуватись: що мені робити? Нема слуги. От життя моє! жалкується. 3) Пенять. Будуть на мене жалкуватися люде.
Захоп, -пу, м. Захватъ.
Кацубнути, -ну, -неш, гл. Замерзать, застывать.
Квок! I меж. = кво. Ходить квочка коло кілочка та все квок, квок!
Натеньки, -ків, м. мн. давати натеньки́. Дѣлать намеки.
Обстилати, -лаю, -єш, сов. в. обстелити, -лю́, -леш, гл. Устилать, устлать. Ой обстели, моя мила, хусточками двір. Барвінком обстелила.
Обтяж нар. Тяжеловато. Снопів наклав обтяж, насилу вивіз на гору.
Поневірнити, -нію, -єш, гл. Сдѣлаться хуже. Поневірніли воли.
Шевський, -а, -е. 1) Сапожничій. Нашії чоботи, шевської роботи. шевська смола. Варъ. Прилип до мене, як шевська смола до чобота.
