Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

бузовка
бузов'я
бузок
бузувати
бузувір
бузувірів
бузувірка
бузувірний
бузув'я
бузун
бузьдерево
бузьків
бузько
бузьок
бузьочок
бузя
буїй
буй
буйвіл
буйволиця
буйволів
буйволя
буйволяка
буйко
буймистрія
буйний
буйність
буйно
буйтур
бук
букарт
букарь
букат
буката
буква
буквиця
буквичний
буки
буки-барабан-башта
букивчак
буківка
буков
буковенний
буковий
буковина
буковинець
буковинка
буковинський
буковинчик
букодірка
букодірча
букурійка
букурія
букша
букшпан
букшпановий
булава
буланий
булат
булатний
булатовий
булдимка
булдимок
булеґа
булига
булиголова
булий
булінька
булка
бульба
бульбан
бульбашка
бульбашний
бульбеґа
бульбисько
бульбиця
бульбуки
буль-буль!
бульбулькання
бульбулькати
бульб'яник
бульва
бульвинка
бульк!
булька
булькання
булькати
булькатий
булькіт
булькнути
булькотати
булькотнеча
бульон
бульчати
буля
булянка
бумага
бумажний
бумбак
бум-бум!
бумкати
бунда
бундз
бундзик
бундючитися
бундючний
бундючно
бундячитися
бундячний
буніти
бункош
бунт I
бунт II
бунтиковий
бунтичок
бунтівний
бунтівник
бунтівниця
бунтовливий
бунтовник
Десятникі́вна, -ни, ж. Дочь десятника.
За́мковище, -ща, с. Мѣсто, гдѣ былъ замокъ. Колись замок там був... Він їден собі там жив... на замковищі. Драг. 80. По замковищі бузина поросла. Драг. 81.
Зробок, -бка, м. Истощенный работою, негодный уже къ работѣ человѣкъ. Желех.
Їдало, -ла, с. 1) їдало. Шутливо: желудокъ. Желех. 2) їдало. Широкая часть ложки, та, которой набирается пища. Шух. І. 247.
Купцівна, -ни, ж. Дочь купца. Купцівни не схотіли навіть пити чаю. Левиц. Пов. 55.
Мургі́й, -гія́, м. Волъ почти черной масти. Cм. смаглій. КС. 1898. VII. 42.
Онука, -ки, ж. 1) Внука, внучка. Тепер сиди у запічку, колиши онуку. Чуб. V. 1187. 2) Бабы повитухи называютъ такъ дѣвочекъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Мил. 17. Ум. онучка, онучечка.
Попрямувати, -му́ю, -єш, гл. Пойти напрямикъ, направиться. Гапка потягла в хату, а Іван попрямував до клуні.
Чимсати, -саю, -єш, гл. = чухрати 1, 2, 4. Вх. Зн. 80.
Чортопхайка, -ки, ж. Родъ экипажа. Запріг він миттю чортопхайку, черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. Посадили мене на чортопхайку та одвезли аж у Оренбург. Шевч. (О. 1861. X. 5).