Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дотичний
дотікати
дотіль
дотіпати
дотіпувати
дотіпуватися
дотісувати
дотісуватися
доткати
доткливий
доткливість
доткливо
доткнення
доткнути
дотлівати
дотля
дотовкти
дотовктися
дотовп
дотовпитися
дотовплювання
дотовплюватися
дотовплятися
дотопити
дотоплювати
дотоплюватися
дотопляти
дотоплятися
доторгувати
доторгуватися
доторкати
доторкатися
доторкуватися
доточити
доточка
доточувати
доточуватися
дотримати
дотримувати
дотулити
дотулитися
дотьопати
дотягати
дотягатися I
дотягатися II
дотягти
дотяти
доумитися
дохазяйнуватися
дохапатися
дохід
дохлий
дохлина
дохнути 1
дохнути 2
доховати
доховатися
доходжати
доходжувати
доходителька
доходити
доходитися
доходитися 2
дохожалий
дохожалість
дохожати
дохождати
дохожий
дохожувати
дохтор
до-худа
доцарювати
доцикатися
доціджувати
доціджуватися
доцупити
доцуплювання
доцуплювати
до-цури
доця
доцяцьковувати
доч
дочапати
дочапатися
дочасний
дочасність
дочасно
дочастовувати
дочастуватися
дочвалати
дочекання
дочекати
дочекатися
доченька
дочер
дочесати
дочечка
дочимчикувати
дочиста
дочистити
дочитати
дочитувати
дочитуватися
дочісувати
дочісуватися
дочка
до-чмиги
дочувати
дочуватися
дочумакувати
дочумакуватися
дочути
дочутний
дочухна
доччин
дошарувати
дошаруватися
дошвендяти
дошвендятися
дошептати
Верховина, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. могила-верховина. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. Ум. верховинка. Шух. І. 204.
Гоня́йло, -ла, м. Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ плаз. Ив. 19.
Ду́чечка, -ки, ж. Ум. отъ дучка.
Карк, -ка, м. 1) Затылокъ, загривокъ. Єдин веде за чуприну, другий у карк б'є. Новц. карка вломити. Сломать шею. Ном. № 4318. карка вигинати. Земно кланяться, низкопоклонничать. Александровск. у. 2) Верхняя часть шеи у вола. Мнж. 181.
Крайнебо, -ба, с. Небосклонъ, горизонта. Схилившись на руку, дивлюся я в вечірнє крайнебо далеко й глибоко.
Кремсати, -саю, -єш, гл. 1) Обрубывать, обтесывать. 2) Переносно: плохо, неумѣло дѣлать что.
Подомелювати, -люю, -єш, гл. Домолоть (во множествѣ).
Тілько нар. 1) Только. Що хочеш мені роби, тілько не перекидай через тин. Шейк. 2) Столько. Кілько світа, тілько й дива. Ном. Ум. тіленько, тілечко.
Упова́тися, -ється, гл. безл. Быть надеждѣ. Вповалося Павлу, що зітхне він легш у сім’ї. МВ. (О. 1862. І. 94).
Шахварня, -ні, ж. Буфетный шкафъ, чулань. Желех.