Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Блаватас, -су, м. = блават 1. В блаватасах да саєтах будемо ходити. К. Дз. 122. Ой де ж твої, Нечаєнку, сукні блаватаси? АД. II. 79.
Неомильний, -а, -е. Безошибочный.
Обшморгувати, -гую, -єш, сов. в. обшморга́ти, -га́ю, -єш, одн. в. обшморгну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Обдирать, ободрать, обтереть, сдѣлать ссадину. От же там є пеньок дубовий обшморганий колесами. ЗОЮР. I. 134. 2) Сжавъ въ рукѣ стебель растенія, оборвать движеніемъ руки вдоль стебля его листочки, вѣточки, колосья. Хліба високії, колос аж до землі, а Бог обшморгує колос, обшморгує. Сим. 210.
Отцевський, -а, -е. = отцевий. Отцевського хліба-соли з упокоєм уживати. Грин. III. 693.
Понапалювати, -люю, -єш, гл. 1) Натопить (во многихъ печахъ). 2) Нажечь (во множествѣ).
Слобонити, -ся. Cм. слобоняти, -ся.
Страшок, -шка, м. 1) Ум. отъ страх. 2) Названіе вола полової масти съ особаго рода рогами. КС. 1898. VII. 47. 3) Пугало для птицъ. Вх. Уг. 270.
Хроборь, -ря, м. Толстый нервъ листка (капусты, свеклы и пр.). МУЕ. І. 103.
Черкати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Проводить черту, чертить. Як надрізує чоловік хліб цілий, то попереду черкає ножем навхрест. Чуб. І. 109. 2) Писать. Батюшка усе зашептував і записував; сестра Меланія теж собі пірцем черкала. МВ. ІІ. 204. 3) Бить (огнивомъ). Кресалом черкає. О. 1861. XI. 44. 4) Ругаться, поминая чорта. Не найшов дверей та й черкає: «Шо воно за чорт там?» Мил. М. 5. 5) Выпивать. Горілку, мед не чаркою, поставцем черкає. Шевч. 155. Прогуляє; кажуть, черкає добре. Мир. Пов. II. 44. 6) = черчати. Вх. Лем. 482.
Чубук, -ка, м. Чубукъ. Чуб. І. 94.