Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

тринчик
тринькало
тринькання
тринькати
трипутень
трипутник
трип'ять
трирішній
трисв'ятий
триста
триття
триумф
триумфальний
триумфувати
трихи
трицалівка
тричи
тришия
трібний
трібувати
трівати
трівога
трівожити
трівожитися
трівок
трійка
трійло
трійник
трійця
трійчак
трійчичка
трін
тріні
тріп I
тріп II
тріпанина
тріпання
тріпати
тріпатися
тріпнути
тріпнутися
тріпотати
тріпотатися
тріпотіти
тріпу
трісі
тріска
тріскання
тріскати
тріскатися
тріскач
тріскотати
тріскучий
тріснути
трісочка
трісочок
трістя
трісчина
трісь
тріфолія
трішки
тріщ
тріщання
тріщати
тріщуватий
тріщук
тровити
тровлюк
трогати
троє
троєзілля
троєм
троєнка
троєчко
троєшки
трої
троїстий
троїти
троїти 2
троїтися
троїцький
тройзіл
тройзілля
тройко
тройник
тройнити
тройноголов'як
тройняг
тройнячок
тройця
тройчак
тройчаки
тройчастий
тройчатий
тройчатка
тройчистий
трок
трон
трона
троп
тропа
тропак
тропарь
тропати
тропити
тропка
тропник
тропок
тропота
троск
троска
троскання
троскати
троскатися
троскіт
троскотання
троскотати
троскотіти
тросник
тросок
Більовий, -а, -е. Изъ бѣлыхъ нитокъ. Це більова лиштва, а не заполочна. Черниг. у.
Бухи-бухи! меж., выраж. кашель. Ой ти старий бухи-бухи, я молода хихи-хихи! Н. п.
Горі́вка, -ки, ж. = Горілка. Лукаш. 112. Грин. ІІІ. 349. Ум. Горі́вонька. Грин. ІІІ. 86. Горівочка.
Ґлузува́ти = глузувати.
Діама́нт, -ту, м. Алмазъ. Ум. Діама́нтик.
Міни́ти, -ню́, -ниш, гл. Мѣнять, промѣнивать. Що ж ти нам міниш, красная панно? — Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300.
Побарложитися, -жуся, -жишся, гл. Поваляться въ грязи.
Проносити, -шу, -сиш, сов. в. пронести, -су, с-е́ш, гл. 1) Проносить, пронести. Рудч. Ск. І. 69. 2) Слабить, прослабить.
Тинятися, -ня́юся, -єшся, гл. Слоняться, шататься. Пішла мати тиняючись, по під тинню валяючись. Грин. III. 381. Тиняється, як кобиляча душа. Полт. Мені шаноба скрізь була, бо я без діла не тиняюсь. Гліб. Тиняюся од села до села, а тепер іду в Полтаву. Котл. Н. П. 383.
Чергуватися, -гуюся, -єшся, гл. 1) Чередоваться. 2) Уговариваться относительно очереди, — когда чья. Пришли коло того льоху та й чергуються, єден до другого каже: «Лізь ти.» Чуб. II. 634. Стали чергуватись, кому б піти. Св. Л. 231.
Нас спонсорують: