Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

ча
чабак
чабала
чабан
чабаненко
чабаний
чабанистий
чабанити
чабаниха
чабанів
чабанівна
чабанка
чабанство
чабанський
чабанування
чабанувати
чабанчук
чабанюга
чабара
чабарашка
чабарня
чабачина
чабачок
чабер
чабрак
чабрець
чабулькнути
чавити
чавкати
чавун
чавунний
чавучити
чав'ядіти
чагарець
чагарник
чагарняк
чагарь
чагун
чад
чаденько
чадити
чадіти
чадний
чадно
чадо
чаєня
чаєчка
чаїний
чаїник
чай
чайка
чайма
чайний
чайник
чайня
чайом
чакан
чаклій
чаклування
чаклувати
чаклун
чако
чала!
чалапати
чалапкати
чалапути
чалий
чалитися
чалітися
чалка
чамайдан
чамара
чамаришок
чамбул
чамняний
чамур
чапавка
чапайло
чапак
чапати
чапаш
чапелинка
чапіти
чапкий
чапко
чапленя
чаплиїльно
чаплин
чаплія
чаплюра
чапля
чаполоть
чапрак
чапуга
чапула
чапура
чар
чара
чардак
чарівка
чарівкий
чарівний
чарівник
чарівництво
чарівницький
чарівниця
чарівничий
чарівничка
чарівочка
чарка
чаркувати
чаркуватися
чаровина
чародінник
чаронька
чароньки
чарпати
чарствий
чарування
чарувати
Бережак, -ка м. Прибрежный житель.
Затене́тити, -чу, -тиш, гл. 1) Поста вить сѣти. 2) Слегка прикрыть.
Підгинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. підігну́тися, -гну́ся, -нешся, гл. Подгибаться, подогнуться. Ой пійду я у луг по калину... да пійду я підгинаючись, да пійду я підхиляючись, щоб мені віття не підломить. МУЕ. III. 162.
Поздоровіти, -вію, -єш, гл. Сдѣлаться здоровымъ, выздоровѣть. Бив мене чоловік, кости поломив, а я лягла, полежала, встала, ззіла, вола, кабана... і допіро поздоровіла. Чуб. V. 1140. Жінка попова поздоровіла. Драг. 63.
Приборкувати, -кую, -єш, сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.
Пухкий, -а́, -е́ 1) Рыхлый, мягкій (о хлѣбѣ, землѣ). Пухкий хліб удався. Н. Вол. у. Пухка паляниця, — хоч губами їж. Харьк. Земля пухка. Г. Барв. 212. 3) Мягкій, нѣжный. Пухкі овчини. Н. Вол. у.
Ростік, -току, м. 1) Мѣсто раздѣленія улицы или дороги на двѣ, рѣки на два рукава. Вх. Зн. 61. Ой в городі на ростоці пють, гуляють запорожці. Лис. IV. № 7. На ростоці, на потоці два голуби воду пили. Гол. II. 529. 2) Разгонъ? К. Псал. 215. Угамуй рогатих турів, гордих дук у срібній зброї, росточи лихим ростоком, най не пють крови людської. К. Псал. 153. 3) мн. Уголъ скамьи на по́куті. Отут сідайте на ростоках. Кіевск. у.
Супостатський, -а, -е. Супостатскій, вражій. К. ПС. 72.
Трець, терця, м. Трущій, тотъ, кто третъ. Ні трець, ні мнець, ні в дуду грець. Посл.
Хлібчичок, -чка, м. Ум. отъ хліб.