Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

витечи
вити 1
вити 2
витивкати
витикати
витикатися
витинати
витирати
витирач
витискати
витискатися
витися
витівати
витівка
витікати
витінка
витіпати
витіпувати
витісувати
витішити
витіяти
витка
виткати
виткий
виткнути
витлівати
витлумачити
витнути
витовкмачити
витовкти
витока
витолочити
витолочувати
витонути
витопити
витоплятися
витоптати
витопцювати
виторгувати
виторопень
виторопитися
витороплюватий
виторохтіти
виторочити
виторочувати
виточити
виточки
виточна миш
виточувати
витратити
витратка
витрачувати
витрачуватися
витребеньки
витребенькувати
витребенькуватий
витребеньочки
витребити
витребляти
витрибки
витривал
витривати
витримати
витришкати
витришок
витріпати
витрішкоокий
витрішкуватий
витрішок
витріщака
витріщати
витріщатися
витрощити
витрудити
витруїти
витрусити
витрут
витрухати 1
витрухати 2
витрухатися
витрушування
витрушувати
витрушуватися
витрюхати
витрясати
витряхнути
витулитися
витуманити
витупати
витупити
витупкати
витуплювати
витуплюватися
витупцьовувати
витурити
витурлити
витуряти
витушка
витхатися
витхлий
витхнутися
витяг
витягати
витягатися
витягом
витягти
витяжка
витяжний
витяжно
витязь
витязький
витяти
виучити
вихання
вихати
вихвалити
вихвалка
вихваляти
вихвалятися
вихватити
Братій, -тія, м. = брат. Желех. Ум. братієчко. Желех.
Гучжа́! меж. = Гуджа. Ном. № 4358.
Допи́туватися, -туюся, -єшся, сов. в. допита́тися, -та́юся, -єшся, гл. 1) Узнавать, узнать, выспрашивать, выспросить. Царь допитується: чого ти, дочко, журишся? Рудч. Ск. II. 32. допита́тись сло́ва. Узнать рѣшеніе. Поїхали до свата слова допитаться. Н. Вол. у. 2) Находить, найти кого либо при помощи разспросовъ. Скоро козак нетяга Насті Горової, кабашниці степової допитався, зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. І. 201. Допитався до того багатого купця. Грин. II. 326.
Зане́пад, -ду, м. Упадокъ, упадокъ силъ. Воздвигнути рідну націю з духовного занепаду. К. ХП. 133. Народній дух з занепаду підняти. К. Бай. 7.
Застеля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. застели́ти, -лю́, -леш, гл. = застилати, заслати. Достала скатірку, стіл застеляє. МВ. ІІ. 20. Білу постіль застелю. Чуб. V. 48.
Нюня, -ні, ж. Плакса. Ум. нюнька. Гол. IV. 480.
Полатайко, -ка, м. Занимающійся починкой обуви. Желех.
Спочнути, -ну, -неш, гл. = спочити. Ой як вона собі сіла та й трошки спочнула. О. 1862. V. 71.
Тихше нар. Сравн. ст. отъ тихо.
Тягеля, -лів, м. мн. Родъ верхней одежды, козацкій полукафтанъ? Тягеля червонії од піл до коміра золотом гаптовані. АД. І. 252.