Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звага
звагом
звада
звадитися
звадка
звадливий
звадливо
звадник
звадниця
зважати
зважити
зважитися
звакувати
звал
звалашити
звалити
звалище
зваління
зваловитий
звалувати
звалювати
звалюватися
зваляти
звалятися
звандрувати
звання
зварити
зваритися
зваріятіти
зваряльня
зваряти
зватися
зведениця
зведенник
зведенюк
звезти
звеличити 1
звеличити 2
звеличувати
звеліти
звеніти
звенькотіти
звербувати
звергати
звереснути
зверетенитися
зверзти
звертати
звертатися
звертіти
звертітися
зверх
зверхдуба
зверхник
зверхність
зверху
звершити
звеселити
звеселіти
звеселяти
звеселятися
звести
звечеряти
звечора
звечоріти
звивати
звиватися
звивистий
звидити
звидитися
звик
звикання
звикати
звикатися
звиклий
звикнути
звильнути
звинуватити
звинути
звинутися
звиняти
звисати
звисник
звиснути
звисока
звитатися
звити
звитяга
звитяжити
звитяжний
звитяжство
звих
звихатися
звихнути
звич
звичаєвий
звичаєк
звичаїтися
звичай
звичайненький
звичайний
звичайність
звичайно
звичений
звичити
звичитися
звичка
звичме
звичний
звично
звиш
звишки
звід
звідати
звіди
звідки
звідколи
звідник
звідниця
звідніти
Багатирство, -ва, с. Богатство. Нехай йому з його багатирством! Мир. Пов. І. 158 б.
Запоря́д нар. Одинъ за другимъ. Вх. Лем. 416.
Застебну́ти, -бну́, -неш и пр, гл. = застібнути и пр.
Награва́тися, -ва́юся (граюся), -є́шся, сов. в. награ́тися, -ра́юся, -єшся, гл. 1) Наигрываться, наиграться. Е, там буде чим Кузьмі награться. Ном. 7667. 2) Издѣваться, наиздѣваться, насмѣхаться. Жиди з Христа награвалися.
Підкормлюватися, -лююся, -єшся, сов. в. підкорми́тися, -млюся, -мишся, гл. Подкармливаться, подкормиться, подкрѣпить силы ѣдой. Підкормилась трохи тим, що позоставалось од хлопців да дівчат. Рудч. Ск. II. 158.
Примеркатися, -кається, сов. в. приме́рк(ну)тися, -неться, гл. безл. = примеркати, примеркнути. Вх. Лем. 456. Вже ся добре примеркло, як ми рушили з міста. Камен. у.
Росходитися 2 Cм. росходжуватися.
Спрятно нар. Бережно. Я сиву шапку спрятно носив: як дощ, то під хустку. Лебед. у.
Чванливий, -а, -е. Чванный, важный. Еней не милує чванливих. Котл. Ен. Часом по чванливому обличчу біжать сльози дрібні. МВ. ІІ. 154.
Нас спонсорують: