Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Викинути, -ся. Cм. викидати, -ся.
Відзолювати, -люю, -єш, сов. в. відзолити, -лю, -лиш, гл. 1) Щелочить, выщелочить (бѣлье). 2) Бранить, выбранить. Так його, так!... одзоліть його! Мир. Пов. II. 62.
Зага́льник, -ка, м. Общее мѣсто (въ рѣчи), банальная фраза. Желех.
Зана́дити, -джу, -диш, гл. Завлечь, заманить. Вх. Зн. 19.
Перекивати, -ва́ю, -єш, гл. Кивать дольше чего либо. Пальцем не перекивать. Ном. № 7731.
Півзен, -на, півзень, -ня, м. 1) = півзина. Лубен. у. 2) Въ шутку: сопля. От поправ півзеня під носом! ще-сь не навчив, щоб матір навчати. Св. Л. 202.
Своєумка, -ки, ж. Все по своему дѣлающая. Така вона своєумка, непокірлива. МВ. ІІ. 79.
Уїздний, -а, -е. Въѣздный. В'їздні ворота.
Утрясти, -су, -сеш, гл. Уѣхать, убраться. Може ще доведеться утрясти з Кам'янця. Св. Л. 226. Паніматка не любила ляхів, і вони се добре знали, то не пройшло й година часу, як утрясли. Св. Л. 121.
Хлипавка, -ки, ж. Клапанъ (въ музык. инструментѣ). Харьк. г.