Вербовий, -а, -е. Ивовый. Козячий кожух, вербові дрова, — біда ютова.
Витнути Cм. витинати.
Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Звича́йний, -а, -е. 1) Обыкновенный. 2) Вѣжливый, приличный. Була звичайна, поважала людей і гріха боялась. Хата, 166. Труби на пса — на чоловіка звичайне слово. Ум. звичайне́нький.
Поросхлюпувати, -пую, -єш, гл. Расплескать (во множествѣ). Поросхлюпували діти воду.
Посихати, -ха́ю, -єш, гл. Высыхать, засыхать. Ой у степу на долині трава посихає.
Приклепатися, -паюся, -єшся, гл. Привязаться, пристать.
Розламати, -ся. Cм. розламувати, -ся.
Убійник, -ка, м. Убійца. Убійники вбили. Казав убійника стерегти. Посадили між злодіями, між убійниками.
Хода II, нар. Убѣгать, уходить скорѣй, давай, Богъ, ноги. Чорт баче, шо біда, та хода. Вона за ним, він хода, біжить.
