Відкид, -ду, м. Скатъ, покатость, склонъ Сіла.... на одкиді скелі.
Дре́вко, -ка, с. Ум. отъ дре́во. Деревцо.
Жвакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Глодать. Вовки сіроманці набігали, тіло козацькеє рвали, по балках, по тернах жовту кість жвакували. 2) = жва́кати.
Здира́тися, -ра́юся, -єшся, гл. = здератися.
Карбувати, -бу́ю, -єш, гл.
1) Нарѣзывать, дѣлать нарѣзы.
2) Рѣзать, сѣчь. І тих двох братів порубали, тіло козацьке карбували.
3) Анатомировать. На другий день лікарь її карбував, — каже: вмерла.
4) Замѣчать, ставить въ счетъ. Дивиться господарь скалубиною, що робить жовнір з господинею; дивиться, дивит, а все карбує, на свою жіночку дрючок готує. Отсюда переносно: давать въ долгъ. Мусить гаспедська Настя (шинкарка) карбувати тобі.
Митикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. и пр. = метикувати и пр.
Немилостиво нар. Безжалостно.
Продлубатися, -баюся, -єшся, гл. Провозиться надъ чѣмъ. Продлубався пів дня по дурному.
Стоячий, -а, -е. 1) Стоящій. Із-під стоячого підошву випоре.
2) Стоячій. Хоч лежачий, аби комір стоячий.
Струйний, -а, -е. О голосѣ: пріятный, мелодическій. Який в його голос був струйний.