Завго́рювати, -рюю, -єш, сов. в. завго́рити, -рю, -риш, гл. 1) Причинять, причинить горе, непріятность. Та хоч бий себе, хоч ріж, — сим нікому не завгориш. 3) Переносн. запрещать, запретить. Нехай брешуть: людім не завгориш.
Ло́мик, -ка, м. = ломак.
Обкурюватися, -рююся, -єшся, сов. в. обкуритися, -рюся, -ришся, гл. Окуриваться, окуриться. Обсіявся маком свяченим, обкурився ладаном.
Плюндрувати, -ру́ю, -єш, гл. = пліндрувати.
Пооборонятися, -ня́ємося, -єтеся, гл. Защититься (о многихъ).
Страждатися, -даюся, -єшся, гл. = страждати. Де син Божий страждається однині й довіка.
Тади, тадивай, нар. = туди. Єно нам повіджь, ци не ішла тади, ци не ішла дака білаглова.
Угляр, -ра, м. = вугляр.
Черкатися, -каюся, -єшся, гл. Дотрогиваться, касаться. Вже туж-туж хліба стає, вже так, що по засіках міркою і дно черкається. Її плече черкалося з його плечем.
Чудово нар. Чудно, Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Як же там хороше, як чудово!
