Відмірати, -раю, -єш, сов. в. відмерти, -дімру, -реш, гл. 1) Умирать, умереть, перемирать, перемереть. Більш як двісті чоловіка сього року відмерло в нашій волості. Багато бджіл повиприскало й одмерло. 2) Обмирать, обмереть и потомъ снова возвратиться къ жизни. Було, послі почую, що люде одмірали. Чому в нас не одмірають? Я пішла б роспитала про свого (покійного) дідуся.
Дріма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Дремать. Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає. Зирнув місяць тихесенько з-за чорної хмари: дрімай, дрімай, Туреччино, до нової кари. Стали спочивати, став Марко дрімати.
Душни́й, -а́, -е́. Жаркій, знойный, душный. Яке б душне літо не було, а роскидай цю солому, то зараз де не возьмешься і мороз, і сніг. Літом день гарячий, душний. Ум. душне́нький.
Кибіт, -біту, м. = кебета. Кибіт є співати, то й гарно співає, — краще, ніж у кого голос є.
Колюшенний, -а, -е. = колішенний.
Муля́рський, -а, -е. Каменщицкій.
Повідростати, -таємо, -єте, гл. Отрости (во множ.). Не голим голов, от волосся і повідростало.
Сіп! меж. Дергъ! Хвать! За руку сіп мене. Мене за чуприну сіп!
Стрибатися, -бається, гл. безл. Прыгаться. Стрибається, покіль бісом штрикається.
Умитель нар. Въ клочки, въ дребезги.
