Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

дзвіниця

Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = Вежа 3. Гол. І. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI; Св. 36. Ум. Дзвіни́чка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 377.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЦЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДЗВІНИЦЯ"
Драглина́, -ни́, ж. Топь, трясина. Cм. драгва.
Капостити, -пощу, -стиш, гл. Пакостить.
Кістриця, -ці, ж. = костриця. Вас. 200.
Кримкуватий, -а, -е. Лепрозный? Прокаженный? У них батько був кримкуватий та й вони такі. Екатеринодаръ ( Залюбовск.).
Мілі́ти, -лію, -єш, гл. Мелѣть.
Порозмокати, -ка́ємо, -єте, гл. Размокнуть (во множествѣ).
Пошукати, -ка́ю, -єш, гл. Поискать.
Розщибати, -ба́ю, -єш, гл. Разбивать. Сама стадо завертаєш, ніжки свої розщибаєш. Гол. І. 88.
Хверцювати, -цюю, -єш, гл. Щеголять, франтить. Хверцюй же тепер простоволоса.
Хрещатик, -ка, м. Перекрестокъ. Сосниц. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДЗВІНИЦЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.