Білочка, -ки, ж. Ум. отъ білка.
Ключка, -ки, ж.
1) Крюкъ.
2) Деревянный крюкъ, употребляемый для подвѣшиванія чего-либо, напр., дѣтской люльки, ведра (двѣ ключки висятъ на веревкахъ на каждомъ концѣ коромысла) и пр.
3) Деревянный крюкъ въ видѣ остраго угла, съ длинной рукоятію, употребляемый для вытаскиванія чего-либо, напр., ключкою смичуть сіно з стогу; а рыболовы галицкаго Покутья ключкою вытаскиваютъ изъ воды поставленные для ловли рыбы вентері, верші.
4) = кілок 4. На ключку почепила рушник.
5) Крючекъ для вязанія рукавицъ изъ шерсти.
6) Крючекъ для протягиванія нитей сквозь начиння и блят (у ткачей).
7) Родъ деревяннаго крючка у колесника, которымъ прихватывается ступица съ одной стороны и сверху, когда въ ней пробиваютъ отверстія для спицъ.
8) У гребенщика: деревянный крючекъ съ подвязанною веревочкою подножкою или педалью для прижиманія палки съ нарѣзками, придерживающей при работѣ пластинку рога.
9) Петля, образованная ниткою, снуркомъ, веревкой. 23.
10) Ростокъ. ключки пускати. Проростать (о сѣмени).
11) Переносно. Хитрость, зацѣпка; придирка. ключки собі шукати. Искать предлога. ключку закинути. Намекнуть.
12) Родъ дѣтской игры. Ум. ключечка.
Обкорити, -рю́, -риш, гл. = обкорувати.
Підстромити, -млю, -миш, гл. Подоткнуть.
Попрорубувати, -бую, -єш, гл. Прорубить (во множествѣ). Він у тій коморі вікна попрорубував. Вже Сидір ополонки попрорубував.
Порозгорожувати, -жую, -єш, гл. Разгородить (во множествѣ).
Скугу! межд., выражающее визгъ. Заяць.... через колоду та скіць у воду — скугу!
Тютюнковий, -а, -е. Табачный. тютюнкова горілка. Водка, настоянная на табакѣ. Горілочку пили не тютюнкову і не пінну.
Хабоття, -тя, с. Хламъ, лохмотья. Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня: то дране, то погане, — саме хабоття.
Шмаркати, -каю, -єш, гл. Пускать сопли изъ носа.
