Верб'Я, -б'я, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб'я росте.
Відволожувати, -жую, -єш, сов. в. відволожити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать влажнымъ. Треба табак одволожити. 2) Облегчать, облегчить, утѣшать, утѣшить. Cм. прим. при словѣ Відволога.
Зану́рити, -ся. Cм. зануряти, -ся.
Засила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. засла́ти, -шлю́, -шлеш, гл. 1) Засылать, заслать. 2) Ссылать, сослать. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. 3) Посылать, послать, присылать, прислать. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Москалів заслав царь, та й припинили. старості́в засила́ти. Сватать. Заслав він старостів та й хустки побрав.
Мела́й, -лаю, м. 1) = малай. 2) Кукуруза.
Попрокидатися, -даємося, -єтеся, гл. То-же, что и прокинутися, но о многихъ. Попрокидалися діти, повставали, зараз — їсти. Раненько походили корови, раненько й попрокидалися.
Пособачитися, -чуся, -чишся, гл. Сдѣлаться подобнымъ собакѣ, переносно: развратиться. А чортова невістка-сучка, пособачилась. У людях був, то не знав тії люльки, а з людей вийшов — пособачивсь: став люльку наминати.
Прогуляти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Прогулять.
2) Прокутить (деньги, имущество). А чи гуляв, не гуляв, сто червінців прогуляв. Прокутить извѣстное время. Та вже ж люде в полі поорали, ми з тобою в корчмі прогуляли.
Токмачка, -ки, ж. У сапожниковъ: инструментъ для приглаживанья каблука.
Штрап, -пу, м. Штрафъ.
