Барда, -ди, ж.
1) Краюха хлѣба.
2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Казала йому хату ставити без барди і сокири. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Ум. бардичка, бардочка. Як затну бардичку до бука.
Заховстаты, -таю, -ешъ, гл. Зануздать. Кацапи кажуть — зануздай, а ми — заховстай кони, а воно все йидно.
Лупа́ння 2, -ня, с. Откалываніе, отламываніе.
Навину́ти Cм. навивати.
Оперечитися, -чуся, -чишся, гл. Упираться, противиться. Старшина кликав його у волость, а він оперечивсь, не хотів іти, так ми його взяли та й повели.
Осьмина, -ни, ж. = восьмина. А Наум в шинок заїхав, випив там осьмину.
Пабородки, -ків, м. мн. 1) У стариковъ: складки отвисшей кожи подъ подбородкомъ. 2) Монисты у индюка на шеѣ.
Пендюр, -ра, м. — водити. = лаятися.
Пообсаджувати, -джую, -єш, гл. Обсадить (во множествѣ).
Шрітати, -таю, -єш, гл. О крапивникѣ: пѣть.
