Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

залигувати

Зали́гувати, -гую, -єш, сов. в. залига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Надѣть веревку (налигач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні. Новомоск. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 58.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛИГУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗАЛИГУВАТИ"
Бардадим, -ма, м. Крупной комплекціи человѣкъ, верзило.
Біляр, -ра, м. Бѣлильщикъ. І стала одежа його осяйна, вельми біла, мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. Єв. Мр. IX. 3.
Деревля́нка, -ки, ж. = Дерев'янка. Ум. Деревля́ночка.
Добротли́вий, -а, -е. Добродушный, благодушный.
Жиді́вчин, -на, -не. Еврейкинъ.
Познімати, -ма́ю, -єш, гл. Снять (во множествѣ). Познімали страву і поставили оріхи на стіл. Кв. Познімай сорочки з тину, — вже посохли. Харьк. От ми й стали коло шляху і шапка познімали. ЗОЮР. І. 253.
Потіпач, -ча́, м. Трепальщикъ. Ой ти, ткачу-потіпачу, не махай руками. Чуб. III. 162.
Пошпетити, -чу, -тиш, гл. 1) Обезобразить, попортить, повредить. У нас пшениця пошпетена місцями, позаїдали гаврахи. Екатер. у. 2) Побранить, дать нагоняй.
Проволокита, -ти, ж. Бродяжничество, шлянье. Як пустить Бог Микиту на проволокиту, то аби де умре. Ном. № 2120.
Чваруватий, -а, -е. Наклонный къ ссорамъ, сварливый.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗАЛИГУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.