Бездолець, -льця, м. Несчастный человѣкъ.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Дворя́к, -ка́, м. = Двора́к. Ум. Дворя́ченько. Став дворяченько да став на поміст, прилітає до дворяка вість. — Здоров, здоров, пане зятю, чужий та не наш, бо вже твоїй миленької на світі не мат.
Клусувати, -су́ю, -єш, гл. Гнать рысью. Клусує коня.
Копитце, -ця́, с.
1) Ум. отъ копито́. Юнь вовк не п'є, копитцями б'є.
2) Родъ инкрустаціи изъ мѣди въ формѣ подковы.
3) мн. Родъ вышивки.
4) мн. = копитень.
Невблаганий, -а, -е. Неумолимый.
Отісонька, -ки, ж. Ум. отъ отоса.
Поодк.. Cм. повідк..
Потебня, -ні, ж. Кожаная лопасть съ каждаго бока сѣдла. Ум. потебе́нька. Як сів на коня та вдарив в потебеньку, та поїхав поманеньку. Сап'янці із Торжка новенькі, мальовані потебеньки.
Ціль, -лі, ж. Цѣль. Із лука мітко в ціль стріляла.
