Веселити, -лю, -лиш, гл.
1) Веселить, увеселять. Вона було ввесь двір веселить собою, як зорою.
2) Радовать. І душу веселить одрадою благою. Жити б, жить та славить Бога і добро творити та Божою красотою людей веселити.
Видобрити, -рю, -риш, гл. Удобрить. Землю гарно видобрили гноєм.
Зи́з, -за, м. 1) Косой, косоглазый. Лис, зиз, кутернога: як удасться що доброго — велика ласка пана Бога. зи́зом диви́тися. Искоса посматривать.
Кам'яніти, -ні́ю, -єш, гл. = каменіти. Серце кам'яніє — таке мені горе.
Кобзура, -ри, ж. Ум. отъ кобза. Глянь, Орфію, глянь із неба, дай кобзури мні своєй.
Надуши́ти Cм. надушувати.
Прокваснітися, -віюся, -єшся, гл. = проквасніти.
Розвезти Cм. розвозити.
Троха нар. Обыкновенно въ соединеніи съ лишень, чи: троха лиш, лишень, троха чи. Едва-ли, чуть-ли. У Оглаві... Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш! Троха лишень чи не отой зробив шкоду мені. Троха, чи не пішли вони в ліс.
Фацарити, -рю, -риш, гл. = капарити 2. .
