Гарцювати, -цюю, -єш, гл. 1) Скакать на лошадяхъ, наѣздничать, рыскать, гарцовать. На вороному коні гарцюєм. Батько веде того коня за недоуздок, а він так гарцює, копитами землю вибиває. 2) Бѣгать, скакать, шалить. Як хочете гарцювати, так ідіть на двір. Іще сами як дівували та з хлопцями як гарцювали. Бабина знай цілу ніч гуляє з хлопцями та крутиться і не раз так бувало, що гарцюючи і мички попалить. 3) Танцевать. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють; хлопці, піт аж льється з шкури, коло їх гарцюють
Ґля́мати, -маю, -єш, гл. Съ трудомъ ѣсть. Василь заклався з Гарасимом, шо ззість 15 булок.... Ззіз шось три, взяв четверту та так ґлямає, шо неначе вмірати збірається.
Довба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Долбить. Вода і камінь довба. 2) Ковырять. Довбати в носі.
Їздня, -ні, ж. Постоянная ѣзда.
Кружечок, -чка, м. Ум. отъ круг.
Ле́мко, -ка, м. Галицкій малороссъ, житель Лемківщини.
Обтаритися, -рюся, -ришся, гл. Вываляться, испачкаться въ грязи. Кінь обшарився в болоті.
Попихати, -ха́ю, -єш, гл.
1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати.
2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать.
Скрипічник, -ка, м. = скрипаль. Цимбалоньки ріжуть, скрипічники грають.
Халандрусь, -ся, м. = хавдій.
