Виточувати, -чую, -єш, сов. в. виточити, -чу, -чиш, гл.
1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Якими ж я гіркими заплакала! Скільки ж я їх виточили!
2) Выгрызать, выгрызть (о мышахъ, червяхъ). Миші виточили дірки в хлібі.
3) Точить, выточить (на токарномъ станкѣ).
5) Выкатить (изъ сарая). Я виточу висага і в нього запряжу.
6) — брехню. Врать, соврать.
Закопти́ти, -ся. Cм. закопчувати, -ся.
Кришталевий, -а, -е. Хрустальный. Заправлю горілки в кришталевій пляшці. Великі бризки кришталевим стовбом стрибали догори. Срібні, золоті і кришталеві кубки.
Нана́шко, -а, м. Крестный отецъ.
Нірка, -ки, ж.
1) Ум. отъ нора.
2) = нирка.
Полуднувати, -ную, -єш, гл. = полуднати. Їхав чумак, та їдучи полуднував.
Ріяти, -рію, -єш, гл. О пчелахъ: роиться? Ой не рій, не рій, яра пчілонько, у бору.
Сякати, -ка́ю, -єш, гл. Сморкать. Се було тоді, як я сякав у рукав.
Татеньків, -кова, -ве Отцовскій.
Шолудивий, -а, -е. Паршивый. Шолудиве порося і в Петрівку змерзне. З шолудивою головою та в дух.
