Відмока, -ки, ж. 1) Мокрое мѣсто въ землѣ, мочага. 2) Щелокъ, въ которомъ намочено бѣлье. Ой треба нам, чоловіче, громаду збірати, щоб помогли сорочки з відмоки попрати. Мотря стала віджимати сорочки з від моки.
Гоїти, гою, -їш, гл. О ранѣ: лѣчить, заживлять. Трудно рану гоїти, а не вразити.
Гу́слянка, -ки, ж. Сладкое молоко, сваренное, а потомъ скисшее. Cм. Ряжанка.
Знаджуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. знадитися, -джуся, -дишся, гл. Идти, пойти на приманку, увлекаться, увлечься, приманиваться.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. Красні лиця часто зраджають. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене?
Карася, -ся́ти, с. Молодой карась, караси къ. Ум. карася́тко, карася́точко.
Лебедиця, -ці, ж. Лебедка.
Міцні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Крѣпнуть. Міцніє лук в моїй руці потужній.
Смертний, -а, -е. = смертельний. Щаблями, пистолями смертнії рани дарували.
Сморж, -жа, сморжій, -жія, м. Грибъ: сморчокъ, Morchella esculenta Pers.
