Відскороджувати, -джую, -єш, сов. в. відскородити, -джу, -диш, гл. 1) Отрабатывать, отработать боронованіемъ. 2) Отплачивать, отплатить, отомщать, отомстить. Дав почубеньків (старець поводиреві), дак той і одскородив йому.
Доро́слий, -а, -е. 1) Взрослый. Вже дівчина доросла, а хороша та пишна, як королева. 2) Дорослый. Доросле жито.
Замо́мсати, -саю, -єш, гл. Съ трудомъ кое-какъ завязать. Хомут був порвався. Уже замомсав.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? 2) Та я його засторцював у наймити.
Зубань, -ня́, м. Человѣкъ съ большими выдающимися зубами.
Книжній, -я, -є. Книжный. Вибачайте, люде добрі, що козацьку славу так навманя росказую без книжньої трави.
Мармота́ти, -чу, -чеш, гл. Бормотать.
Очній, -я, -є. Глазной.
Протока, -ки, ж.
1) Проливъ.
2) Рукавъ рѣки.
Удовжувати, -жую, -єш, гл. Удлинять.
