Зада́внювати, -нюю, -єш, сов. в. зада́внити, -ню, -ниш, гл. Запускать, запустить (болѣзнь). Еге, так воно задавнено, то й важко загоїть.
Зана́дити, -джу, -диш, гл. Завлечь, заманить.
Кажан, -на, м. Летучая мышь. Людей не чуть; через базар кажан костокрилий перелетить. Як миш іззість шматочок чого свяченого, то в неї виростуть крила і зробиться з неї кажан. Ум. кажанок.
Орудущий, -а, -е. Командующій. Оце ще мені орудущий! Усе тільки мудрує та коверзує.
Покладати, -да́ю, -єш, сов. в. покласти, -кладу́, -де́ш, гл. 1) Класть, полагать, положить, сложить. Буду в землі козацькій голову християнську покладати. Поклони покладати. Мимо церкви святої проїжжали... на себе хреста не покладали. 2) Налагать, наложить. По двоє кайданів на ноги покладено. 3) Раскладывать, разложить (человѣка для порки). Як не вийду на панщину, покладают зараз: а Сикора покладає, Вергонець тримає, а вокомон із паличков коло задку грає. 4) = паренити. 5) Строить, построить. Поклали новий манастирь. Двори собі поклав на боці від своєї мами. 6) — гнів на кого. Сердиться, гнѣваться. На свого старшого брата великий гнів покладав. 7) — надії. Возлагать надежды, надѣяться. На його єдиного покладаю мої надії. 8) — гріх на кого. Взводить на кого грѣхъ. Які ж ти гріхи на себе покладаєш? Я ні на кого не покладаю гріха, як на Петра. 9) і в голову сього не покладай. И не думай этого. 10) покладаючи робити. Не спѣша и съ толкомъ дѣлать.
Прудком нар. ? Не прудком кажучи.
Рахтувати, -ту́ю, -єш, гл. Разсуждать, разсчитывать.
Хамса, -си, ж. Рыба анчоусъ.
Циконіти, -ню, -ниш, гл. Дрожать отъ холода.
Четирня, -ні, ж. Всѣ четыре колеса въ возу вмѣстѣ.
