Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повзун

Повзун, -на, м. 1) Ползунъ. 2) Въ вѣтряной мельницѣ: брусья, на которыхъ поворачивается мельница. Лохв. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 210.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЗУН"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВЗУН"
Байдати, -даю, -єш, гл. Болтать вздоръ, говорить чепуху. Вх. Уг. 226.
Гвинт, -та, м. = шруб. Ум. гвинтик. Чистив він ту рушницю і загубив маленького гвинтика. Грин. II. 206.
Дє́дьо, -дя, м. Отецъ. Ум. Дєдик. Ой прийшла я до дєдика, дай но, дєдю, воли. Гол. ІІІ. 378.
Досто́тній, -я, -є. Точь въ точь, совершенно похожій.
Дрохви́чка, -ки, ж. Самка драхва.
Німуватий, -а, -е. 1) Заикающійся. 2) Молчаливый.
Одногодки, -ків, м. мн. Ровесники. Ми з ним одногодки. Новомосковск. у.
Потічок, -чка, м. Ум. отъ потік.
Суховерх, -ху, м. Раст. Prunella vulgaris. Вх. Пч. ІІ. 34.
Тигриця, -ці, ж. Тигрица. Поранена тигриця. Левиц. І. 259.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВЗУН.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.