Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

повік

Повік нар. Вѣчно, до смерти, во вѣкъ; никогда (при отрицаніи). Маленька собачка повік щеня. Ном. № 8608. Я своєї дівчиноньки повік не забуду. Мет. 27. Ой уже нашого пана — кошового повік не видати. Грин. III. 602. Повік-віки.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 221.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОВІК"
Багатиня, -ні, м. Богачъ. Чуб. ІІ. 399. Він такий багатиня, що не зна, куди гроші ховати. Конст. у. Та він більш од тебе надавав, — дарма, що бідний, а ти багатиня. Богод. у.
Виконавець, -вця, м. Исполнитель. Желех.
Лу́ста, -ти, ж. Ломоть, кусокъ. У мене лусти хліба нема. Черк. у. Луста м'яса. ЗОЮР. Хоч яшна луста, да пшенишне слово. Ном. № 12920. Ум. лустка, лусточка. Хто лустку дасть на чужині, водицею його напоїть? Не пожинала лусточки хліба, ні ложечки соли. Чуб. V. 124.
Макоцві́тний, -а, -е. Глупый; идіотичный. Макоцвітний чоловік. Лебед. у.
Налама́ти Cм. наламувати.
Нашивка, -ки, ж. Кусокъ холста, которымъ подшивается спина и плечи сорочки для прочности. Гол. Од. 65. Желех.  
Писарювати, -рюю, -єш, гл. Быть писаремъ. О. 1862. VI. 96.
Стурбуватися, -буюся, -єшся, гл. Встревожиться.
Фатка, -ки и фать, -ті, ж. = хватка. Браун. 14. Вх. Пч. II. 23.
Хряпнути, -ну, -неш, гл. = хрьопнути. Як хряпнув мене по пиці, аж у віччу пожовтіло. Лебед. у. Щось притьма убігло в сіни і дуже хряпнуло дверима. Стор. МПр. 58.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОВІК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.