Водитися, -жуся, -дишся, гл. 1) Имѣть дѣло, быть въ сношеніяхъ, вести компанію. З тобою ходити, як з туром водитись. Мій батько так казав: з панами добре жить, водиться з ними хай тобі Господь поможе; із ними можна їсти й пить, а цілувать їх — крий нас Боже! Оддалив людей од з ким я жив, водився хлібом. Вони живуть по писанню: не водються з жінками. 2) Жить, плодиться, размножаться (о животныхъ и растеніяхъ). Щоб водились свині, украдь у степу борону і положи на хлів, то так і сипнуть поросята.
Генорал, -ла, м. = генерал.
Гладишка, -ки, ж. Кувшинъ. Ум. гладишечка, гладищечка.
Дучійка, -ки, ж. = дучайка.
Забагти, -гну, -неш, гл. Пожелать, захотѣть. Антосьо забаг: їхати та й їхати.
Оле! меж. Ахъ, охъ! Оле ж, скільки там товклося за столами писарів!
Опрошкувати, -ку́ю, -єш, гл. = простувати. Хто опрошкує, той дома не ночує.
Погонич, -ча, м. 1) Погонщикъ, работникъ, погоняющій воловъ при пахотѣ или у чумаковъ. От він узяв, нарвав війце і підпріг єї, а жінку поставив за погонича. 2) Возница. Ляснув погонич пугою, коні... потюпали і зникли з очей.
Полазник, -ка, м. Тотъ, кто первый войдетъ во дворъ или избу въ полаз. Въ другихъ мѣстахъ Галиціи полазників бываетъ два: на Введеніе (21 ноября) и на Рождество. На Воведенія перший полазник. Хто того дня перший ввійде «до хиж», тот є полазником. Коли добре ведеся через рік, повідают, що доброго полазника мали; а зле, то злого.
Талмуд, -ду, м. Талмудъ. На підсіні в малій хаті сидить старий хусит, в-опів-ночі над талмудом бородою трусить.
