Бич, -ча, м. 1) Палка. Не біжить собака від калача, але від бича. Добрий бич запарив. 2) Било, короткая часть цѣпа, которою молотятъ. Киї запорожські — палічча не дуже довгі, неначе бичі у ціпів. 3) Часть сукновальнаго песта, при помощи которой онъ поднимается. Ум. бичик.
Біловинники, -ків, м. мн. Родъ зимнихъ яблокъ.
Від'Їздний, -а, -е. Который на отьѣздѣ, прощальный. Так може, діду, й од'їздної (чарки)? від'їздне = відклінне.
Господи́ня, -ні, ж. Хозяйка, госпожа. Де багато господинь, там хата не метена. Ой хто любить господаря, а я господиню. Ум. Господи́нька, господи́нечка, госпо́ся.
Куделити, -лю, -лиш, гл.
1) Прясть. Коли б ти, приданочко, добра, то б сидім дома; а в тую метелицю куделила б куделицю.
2) Таскать за волосы.
Мертв'я́чка, -ки, ж. Эпидемія, моръ. Тоді була мертв'ячка скрізь, люде здорово мерли.
Напоруди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Научить, наставить.
Поналічувати, -чую, -єш, гл. Насчитать (во множествѣ). Жид поналічував на людей стілько довгу.
Поскребти, -бу, -бе́ш, гл. Поскресть.
Споганити, -ся. Cм. споганювати, -ся.
