Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

розсудець

Розсудець, -дця, м. Разлучающій, ссорящій сплетнями? Cм. розсудити 3. Бог дасть судця, а чорт розсудця. Ном. № 7381.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 59.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСУДЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "РОЗСУДЕЦЬ"
Блакить, -ті, ж. 1) Голубой цвѣтъ. 2) Синева, лазурь.
Зава́блювати, -люю, -єш, сов. в. зава́бити, -блю, -биш, гл. Приманивать, приманить.
Зрозумілий, -а, -е. Понятный. Левиц. Пов. 237.
Понудити, -джу́, -диш, гл. Истомить (многихъ). Ой ходиш та блудила, діток понудила. Мет. 243.
Пособник, -ка, м. Помощникъ.
Різничий, -а, -е. = різницький. Різничий обух. Г. Барв. 27.
Рощ... = розч..
Руманець, -нця, м. Раст. Matricaria chamomyllata. Вх. Пч. І. 11.
Чужосторонній, -я, -є. Чужестранный. Роспитують чужосторонніх людей. МУЕ. І. 114. (Полт.).
Шарлай, -лая, м. Раст. Centaurea margaritacea. Мнж. 194.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова РОЗСУДЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.