Дрі́бни́й, -а́, -е́. усѣч. форма: дрібен. 1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Заганяла дрібні пташки до бору. Сію конопельки дрібні зелененькі. Шкода як умре, бо дрібні діти має. 2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. 3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Ум. дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Листячко дрібнесеньке. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки.
Кисетина, -ни, ж. = кисет. Кладе чапко гроші в кисетину.
Потакувати, -кую, -єш, гл. Поддакивать. Мовчи та потакуй. Я потакую за ним; а він і росказав мені усе. Люде потакують за ним.
Потяжко нар. Тяжеловато.
Прадідний, -а, -е. = прадідівський.
Притомляти, -ля́ю, -єш, сов. в. притоми́ти, -млю, -миш, гл. Утомлять, утомить. Ой узяли вражі ляхи джуру притомляти.
Спіймати, -ма́ю, -єш, гл. Поймать. А дивіться, який славний, півник, тра його спіймать.
Темносірий, -а, -е. Темносѣрый.
Тугісінько нар. Ласкательно и преимущ. о малыхъ предметахъ: совсѣмъ туго.
Тук! меж. Стукъ! Прийшов же я під віконце — тук, тук!
