Блудити, -джу, -диш, гл.
1) Блуждать; сбиваться съ пути. Не ходи, не блуди понад берегами. Ляше, он блудиш! — Єднаково їздити. Ми блудили цілий ліс.
2) Заблуждаться, ошибаться. Ой блудиш, зле судиш, ляшеньку любий, тримаю, ховаю для тебе шлюби.
3) — словами. Говорить, не сознавая что; бредить. Ой ти, дівчинонько, ти словами блудиш, ти сама знаєш, кого вірно любиш. Як блудить словами хворий, то знак тому, що вмре.
Напра́сноє, нар. 1) Несправедливо. 2) Задорно, дерзко, обижая. 3) Внезапно, скоропостижно. Напрасне умер Іван: уранці робив, а ввечір умер.
Недоторканий и недотиркливий, -а, -е. Недотрога. Дувид штовхнув жартовливо плечем одного чоловіка. — Геть, псявіро, не пхайся! — одказав чоловік. — Оце недоторканий дядько, неначе молодиця.
Околиця, -ці, ж.
1) Околица, окрестность. Розійшлись чутка по всій околиці галилейській. Мене все село і вся околиця зове майстром над майстрами. Полупанки роз'їзжали геть по околиці з сурмачами.
2) Околышекъ. До лиця околиця. Шапка бирка, зверху дірка, шовком шита, буйним вітром підбита, а околиці давно немає.
3) Огороженное поле.
4) Сильно удобренный участокъ земли, представляющій переходъ отъ города къ полю. Козелец. у. Ум. око́личка. Держать шапочки за околички.
Перешкода, -ди, ж. Помѣха, препятствіе. бути на перешкоді. Служить помѣхой, препятствовать. Ніхто не розлучить, ніхто не стоїть на перешкоді. Сам ти бачиш, що вороги нам на перешкоді.
Поліняка, -ки, ж. = поліно. Він поліняку дров... приніс
Понакриватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Накрыться (о многихъ). Жінки понакривались білими хустками.
Проторгувати, -гую, -єш, гл.
1) Проторговать. Проторгував аж три годи.
2) Потерять, торгуясь. Кажуть, що Сомко хоче теж із москалем по гадяцьких пунктах торгуватись. Коли б свого не проторгував.
Споювати, -по́юю, -єш, сов. в. споїти, спою, -їш, гл. Сплачивать, сплотить, пригонять, пригнать (о плотничьей, столярной работѣ).
Чемер, -ра, м.
1) Хохолъ. Взяв він його добре за чемер.
2) мн. ? Внутренности? Уночі не їв, так йому чемері затягло. Cм. чемі́р.
3) Болѣзнь лошадей.
