Бжоляникувати, -ку́ю, -єш, гл. = пасішникувати.
Бумажний, -а, -е. = папіровий.
Гу́бка, -ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Polyporus. Під пеньком губка. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманій человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. 3) Труть. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Нема ні кресала, ні губки. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колышка до колышка. Употребляется какъ мѣра полотна: Одинадцять губок полотна було. Цілу губку я уткала. 5) «Полотнище шерстяной ткани, составляющее одну половину запаски, которая сшивается изъ двухъ губок». 6) — водяна́. Раст. Spongia fluviatilis. L.
Дріжа́ти, -жу́, -жи́ш, гл. Дрожать. Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Гей як вискочив козак Нечаєнко сам кониченька сідлати, гей під кониченьком, гей під вороненьким стали ніженьки дріжати.
Заси́лка II, -ки, ж. Ушко, отверстіе для вдѣванія нитки, снурка и пр. (въ иглѣ и пр.).
Кахльовий, -а, -е. = кахельний. Кахльова грубка.
Обчухати, -хаю, -єш, гл. Почесать вездѣ, вокругъ (когда зудитъ, чешется).
Оповідка, -ки, ж. Разсказъ.
Прирубати, -ба́ю, -єш, гл.
1) Cм. прирубувати.
2) = присіка́ти 2. Изъ заговора: Шепчу і виливаю, і присікаю, і прирубаю...
Пшеничниця, -ці, ж. = пшенишниця.