Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

тиляги

Тиляги, -гів, м. Куяки, латы изъ желѣзныхъ или серебряныхъ дощечекъ, нашитыхъ на бархатѣ, сукнѣ или кожѣ. К. ЧР. 427. Червониї тиляги під сребром, під златом на себе надіває. Лукаш. 42. Тиляги під золотом та під сріблом понадівали. К. ЧР. 332.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 261.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИЛЯГИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТИЛЯГИ"
Дру́ччя, -чя, с. соб. = дрюччя.
Запаші́ти, -шію, -єш, гл. 1) Пахнуть. З печі запашіло полум'я. 2) Издать теплоту. Земля так нагрілась, що аж запашіло від неї.
Засове́ць, -вця́, м. Ум. отъ засов.
Зп.. = сп..
Похилити, -ся. Cм. похиляти, -ся.
Притьопати, -ся, -паю, -ся, -єш, -ся, гл. Притащиться; притащиться по грязи. Притьопалась за ним аж сюди. О. 1861. XI. Кух. 30.
Роспростуватися, -туюся, -єшся, сов. в. роспро́статися, -таюся, -єшся, гл. Расправляться, расправиться, выпрямиться.
Скакуця, -ці, ж. = скакавиця. Вх. Зн. 63.
Фудулія, -лії, ж. 1) Надменность, гордость, высокомѣріе. Слухайте тільки, як з мене фудулію вигнали. Федьк. 2) Надменный, гордый человѣкъ. Желех.
Цареня, -няти, с. Дитя царя. Де царь подівав царенята. Чуб. II. 152.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТИЛЯГИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.