Великість, -кости, ж. 1) Величина. Виросло аж до великости справдешніх гір. 2) Большое количество.
Збува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. збути, збу́ду, -деш, гл. 1) Сбывать, сбыть. Важко нам убогим своє добро збувати. 2) Избавляться, избавиться отъ чего. Не збуду смутку, а ні вдень, ні вночі. 3) не збува́ти. Всегда быть, всегда находиться, имѣться. Що нагаєчка, що дротяночка, із колочка не збуває. А в жінок не збуває до розмови: то дівування згадають, то се, то те, то про лиху долю не наговоряться. Сьому не збувало на сльози. на ро́зум не збува́ти (кому́). Быть умнымъ. Людина добра і на розум йому не збувало.
Инше нар. = и́накше. Може як инше це зробити? Куди инше. Въ другое мѣсто. Ішов бідний чоловік у Степанівні на ярмарок, а може куди инше.
Королівський, -а, -е. Королевскій.
Крикнути Cм. кричати.
Лашт, -ту, м.
1) Ластъ, 12 четвериковъ (мѣра сыпуч. тѣлъ).
2) лаштом. Въ изобиліи.
Мета́тися, -та́юся, -єшся, гл. Бросаться, метаться. Лютим огнем, яростію палають без міри, метаються ось як на мене, як лютії звіри.
Мо́лодо нар. Въ молодости. Не кайся рано встати, а молодо учитись.
Простацький, -а, -е. Простой, простонародный. Не погордуй уступити до нашої простацької господи.
Циганенко, -ка, м. Сынъ цыгана.
