Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хитати

Хитати, -таю, -єш, гл. Шатать, качать. Ой у полю билина, вітер нею хитає. Чуб. V. 74. Сиділа на лаві, хитаючи в обіймах недужу свою дитинку. МВ. ІІ. 178. Хитати головою. Ой тихо, тихо Дунай воду хитає. Грин. ІІІ. 494.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 398.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХИТАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХИТАТИ"
Вивертень, -тня, м. 1) Половина толстаго ствола, распиленнаго на-двое. Сумск. у. 2) Вѣтроломъ, валежникъ. Желех. 3) Родъ дѣтской игры съ бросаніемъ палокъ. Ив. 21.
Зві́н, зво́ну, м. и пр. = дзвін и пр.
Іван-зілля, -ля, с. раст. a) Hysopus offic. Шух. І. 21. б)пільське. Echium vulgare. Шух. І. 21.
Кабатувати гл. безл. кабатує мені. Мнѣ досадно, мнѣ жаль. Кобись мені не кумочка, була би сь мі фраїрочка, лем мі тото кабатує, що мі мовиш: «Пане куме!» Гол. II. 237.
Повикореняти, -ня́ю, -єш, гл. Искоренить (многое). Я таки завзявся дерезу з города повикореняти. Богодух. у.
Поземно нар. Горизонтально. Херс. у. Слов. Д. Эварн.
Поприкидати 2, -да́ю, -єш, гл. То-же, что и прики́нути, но во множествѣ.
Прачечка, -ки, ж. Ум. отъ прачка.
Розгрижити, -жу, -жеш, гл. = розгорити. Мнж. 191.
Сумовитий, -а, -е. Наводящій грусть, унылый. Живуть вони по ямах та байраках, між скелями в печерах сумовитих. К. Іов. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХИТАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.