Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вовгура

Вовгура, -ри, м. Человѣкъ, подобный волку? І крівцею над Босфором червоніють мури, що річками розливали козаки-вовгури. К. МБ. XII. 265.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 244.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОВГУРА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВОВГУРА"
Авто́ґраф, -фа, м. Автографъ. В автоґрафі моєму не знайшлось фалшованої приписки. К. X. ІІ. 31.
Бибка, -ки, ж. Шишка овечьихъ экскрементовъ. Мил. М. 25. Cм. бібка.
Ді́вер, -ра, м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.
Зани́шпорити, -рю, -риш, гл. Зашарить. Коло дверей щось занишпорило. Мир. Пов. І. 140.
Італійський, -а, -е. Италіанскій. Левиц. Пов. 124.
Машля́к, -ка, м. Смѣсь водяныхъ растворовъ красокъ съ свинцомъ и пескомъ (при раскрашиваніи посуды). Вас. 183.
Оконце, -ця, с. = віконце. Мет. 8.
Підсудній, -я, -є. Находящійся подъ судомъ, подсудимый. Йому не минеться; аби трохи де вкрав, то зараз його зроблять підсуднім чоловіком. Васильк. у. І що то кажіть? Одколи живу на світі, — не траплялося, щоб підсуднього настановили громадським урядником. Васильк. у.
Розголоблювати, -люю, -єш, гл. ? Коли підверетінок не щильно пристає до варжіля, то кажуть, що розголоблювати треба. Черк. у.
Туй II, меж. Крикъ на звѣря, подобный крику: тю! Вх. Зн. 71.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВОВГУРА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.