Дові́льній, -я, -є. 1) Довольный. Я довільний вашим словом, кохані судці. 2) Доступный для пользованія каждому. — «Чи можно з цієї криниці коня напоїти?» — Чому ж, не можно: вода довільня. 3) Имѣющійся въ достаточномъ количествѣ. Довільні дрова у нас. 4) Произвольный.
Ду́матися, -ється, гл. безл. Так я міркував, так думалося мені про усе отсе.
Коминне прил., употребляемое какъ сущ. ср. р. Подымная подать. Та заплатиш коминного півкопи грошей.
Лянни́й, -а, -е. Льняной. Сам рано встає — мене не будить до кужеля лянного. Полотенце на станок лянне.
Поцвілий, -а, -е. Заплѣснѣвѣлый.
Сонце, -ця, с.
1) Солнце. Ой звечора вітер віє, зраня сонце гріє. схід-со́нця. Востокъ. захід-со́нця. Западъ. по́ки со́нце світить. Вовѣки, всегда; никогда. То-же: поки світ-сонця. Поки світ-сонця вороги б Київа не достали. Ум. со́ненько, со́нечко. Од соненька личенько смагне.
Стрімко нар.
1) Ровно въ высоту. Очі грають, стан високий стрімко розігнувся.
2) Круто. Стрімко крокви поставив.
3) Остроконечно. Не верши стіжка стрімко.
Стрітення, -ня, с. Праздн. Срѣтенье Господне 2 февраля. На стрітення зіма з літом пострічаються.
Хрупотява, -ви, ж. Хрустѣніе, трескъ. У саду хрупотява така, шо аж сад тріщить.
Четверня, -ні, ж. Четверка. Пан четвернею пробіжить.
