Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Де-де, нар. Кой-гдѣ; то тамъ, то сямъ. І блідний місяць на ту пору із хмари де-де виглядав. Шевч. 26. Утомилась завірюха, де-де позіхає. Шевч. 82.
Запру́чувати, -чую, -єш, сов. в. запрути́ти, -пручу́, -тиш, гл. 1) Заплетать, заплесть, задѣлывать, задѣлать дыру въ плетнѣ. 2) = зацурувати.
Зраджати, -джаю, -єш и зраджувати, -джую, -єш, сов. в. зра́дити, -джу, -диш, гл. МВ. ІІ. 62. Красні лиця часто зраджають. Гол. І. 362. Часто ходив, вірно любив, з нею женихався, вона ж мене ізрадила, — я й не сподівався. Мет. 86. Ой Палію, Палію Семене, пи не зрадиш ти мене? Макс. (1834), 98.
Козирька, -ки, ж. Картузъ, шапка съ козырькомъ.  
Маму́ся, -сі, ж. Ум. отъ мама.
Отсе нар. Вотъ, вотъ это. Отсе ви, братці, не добре зробили, що напилого козака гуляти пустили. Н. п. Отсе тобі, козаченьку, три дороженьки вкупі. Чуб. V. 940.
Підірвати, -ся. Cм. підривати, -ся.
Підчулити Cм. підчулювати.
Слічка, -ки, ж. = стьожка. Вх. Зн. 64.
Хакати, -каю, -єш, гл. Тяжело дышать, — запыхавшись отъ жары и пр. Душно Рябкові — бач, як хакає, язик висолопивши. Харьк. День був гарячий, сказано, в серпні; сонце пекло, наче думало ввесь світ запалити; ворони по скалах хакали, роти пороззявлявши. Св. Л. 215. Чого ти так хакаєш? — Захапався б і ти, як би стирив на гору такого мішка. Харьк.