Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Дерева́ч, -ча́, м. 1) Насѣк.: а) Дровосѣкъ, скрипунъ, Cerambyx. Вх. Зн. I. 5. б) Hylotrupes bajulus. Вх. Пч. І. 6. 2) Дятелъ. Вх. Пч. II 13.
Заволо́ка, -ки, об. 1) Захожій изъ чужой страны, бродяга чужестранный. Горе мені на чужині: зовуть мене заволокою. Чуб. V. 198. 2) Бревно, которымъ закладываютъ въ плотинѣ прорванное мѣсто, чтобы успѣшнѣе его задѣлать. Міусск. окр.
Змішувати, -шую, -єш, сов. в. зміша́ти, -ша́ю, -єш, гл. Смѣшивать, смѣшать. Ном. № 1039.
Носюра, -ри, м. Ув. отъ ніс.
Оскирятися, -ря́юся, -єшся, сов. в. оски́ритися, -рюся, -ришся, гл. Осклабливаться, осклабиться, оскаливаться, оскалиться. Ввійшли паничі, слухають та й оскиряються, а пані аж зареготала. МВ. І. 49.
Погукати, -ка́ю, -єш, гл. 1) Покричать. Ой піду я, гукаючи, горобчика шукаючи, буду в жалю погукати, горобчика проклинати. Чуб. V. 273. 2) Громко позвать.
Позаколисувати, -сую, -єш, гл. Закачать (многихъ).
Розчумакуватися, -куюся, -єшся, гл. Отдаться чумачеству.
Се́-б-то, нар. То-есть. Cм. Сей.
Спіти, спію, -єш, гл. Зрѣть, спѣть. Ой з-за гори вітер віє — калина не спіє. Чуб. V. 83.