Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО
Вилупенець, -нця, м. Яйцо, — шуточное названіе, будто бы употребленное въ разговорѣ запорожцемъ. О. 1861. IX. 191.
Гони́телька, -ки, ж. 1) Гонительница, преслѣдующая. Желех. 2) Ганяющаяся за чѣмъ, любительница чего. Я на ті оселедці не гонителька. Пирят. у. 3) Шалунья, непосѣда. Брацл. у.
Гре́че нар. = Ґрече. Маркев. 104.
Достава́тися, -стаю́ся, -є́шся, сов. в. доста́тися, -та́нуся, -нешся, гл. = діставатися. 1) Пішла душа по руках, та й чортові досталась. Ном. № 8836. Не попущу тебе, мила, иншому достаться. Мет. 40. 2) Стоїть над морем: ніяк на острів не достанеться. Рудч. Ск. Як достанусь у столицю, то я вас нагороджу. Рудч. Ск. II. 160. ЗОЮР. II. 28.
Роха, -хи, ж. Свинья. Вх. Пч. II. 7.
Свербигуз, -за, м. 1) Часто чешущій задницу. 2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Сверб'ячка, -ки, ж. 1) = сверблячка. Угор. 2) Чесотка, короста. Угорск.
Тась-тась! меж. для призыва утокъ. Херс. г. Полт. Kolb. І. 66.
Ціша, -ші, ж. ? Лежали берви бервінковії хмелем коло двору, вінцем коло столу, цішами по столові. Гол. IV. 340.
Шкандибати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Хромать, прихрамывать. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 397. 2) Итти хромая, итти съ трудомъ. Близько видати, та далеко шкандибати. Ном. № 11423. Іде Катря, шкандибає. Шевч. 81.