Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Доповза́ти, -заю, -єш, сов. в. доповзти́, -зу́, -зе́ш, гл. Доползать, доползти. Мов рачки доповзла до города.
Легу́шка, -ки, ж. = легеня.
Морови́й, -а́, -е́ Моровой. морова губка. Труть для удержанія кровотеченія.
Надсі́сти, -ся. Cм. надсідати, -ся.
Непорядно нар. Безпорядочно.
Обвіяти, -ся. Cм. обвівати, -ся.
Полошити, -шу́, -шиш, гл. Вспугивать, пугать. Птаство полошили.
Хтокати, -каю, -єш, гл. Говорить: хто.
Челядникувати, -ку́ю, -єш, гл. Служить, быть слугой, наемнымъ работникомъ.