Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

в
ваба
вабець
вабик
вабило
вабити
вабитися
вабіння
вабкий
вабко
вабливий
вабливо
вабний
вабно
вава
вава-вурр!
вавка
вавкання
вавкати
вавонька
вавочка
вавцір
вавчар
вага
вагани
ваганиці
ваганки
вагатися
вагівниця
вагітна
вагове
ваговий
вагом
вагон
вагоніти
вагота
ваготіння
ваготіти
вагуватися
ваґаш
вада
ваджуватися
вадити
вадитися
вадкий
вадко
вадливий
вадливо
важак
важель
важений
важенний
важення
важенький
важенько
важити
важитися
важіння
важка
важкеленний
важкенький
важкенько
важки
важкий
важко
важливий
важливо
важний
важниця 1
важниця 2
важність
важно
важнющий
важня
важок
важучий
важчати
вайда
вайкати
вайкіт
вайло 1
вайло 2
вайлом
вайлуватий
вайлюка
вак
вакан
ваканець
ваканцьовий
вакарка
вакарь
вакаціюватися
вакація
вакелія
вакернипа
вакиристий
вакса
ваксовий
ваксувати
вакувати
вал
валасання
валасатися
валах
валахан
валашайник
валашал
валашання
валашати
валашний
валашок
валежний
валець
валєнки
валиво
валивочко
валило
валина
валити
валитися
Долі́плювати, -люю, -єш, сов. в. доліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Оканчивать, окончить лѣпить. Тим часом пирогів доліпили. Г. Барв. 158.
Зазна́чувати, -чую, -єш, сов. в. зазначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить, намѣчать, намѣтить. Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім.
Непотребний, -а, -е. = непотрібний. Гол. І. 33.
Понурий, -а, -е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає. Ном. 2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Шевч. Понурі думки. К. Іов. 10.
Поступок, -пку, м. Процентъ, надбавка сверхъ обычной цѣны. Він дав мені восьмигривеника поступку. Нѣжин. у. Він хоч і жид, а не бере собі поступку. Нѣжин. у. 2) Уступка. 3) Поступокъ, поведеніе. Вх. Лем. 454. Ум. по́ступонько. Вх. Лем. 454.
Схудобніти, -ні́ю, -єш, гл. Обѣднѣть. Вх. Лем. 472.
Тарель, -ля, м. = таляр. Да пойди до жида-рандара, да положи битий тарель, щоб позволив церкву одчинити. Н. п.
Уджиґнути, -ну, -неш, гл. 1) Ужалить. Здруок, як уджиґне скотину, то зараз і впаде додолу. Грин. І. 251. 2) Хлеснуть, хватить. Уджиґнув батіжком по спині. 3) Шмыгнуть, удрать. Уджиґнув з хати. 4) = ушкварити. Таке бундячне весілля уджиґне, що ну! Котл. Н. П. 377. Прокашлявся і раз шмаркнувся, і річ таку їм уджиґнув. Котл. Ен. VI. 42.
Цуґлі, -лів, м. мн. = цуґа 1. Летить той огір карий.... а той його держить за цуґлі. Чуб. II. 188.
Щербець, -цю, м. Раст. Thumus serpyllum. Вх. Пч. І. 13.  
Нас спонсорують: