Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

валів
валій
валка
валкий
валкувати
валниця
валоб
валовий
валовина
валовитий
валов'яний
валок
валочка
валочок
валування
валувати
валучня
валуша
вальбійка
валькир
валькировий
валькованій
вальковий
валькування
валькувати
валькуватися
валькувато
вальний
вальок
вальс
валюга
валюка
валюх
валюш
валюша
валюшень
валюшний
валюшник
валюшня
валющий
валява
валяка
валяти
валятися
валящий
ванберець
ванда
вандри
вандрівець
вандрівка
вандрівний
вандрівник
вандрувати
ваник
ванна
вантажити
ванькир
вапельник
вапельня
вапенний
вапенник
вапна
вапнистий
вапнити
вапнище
вапно
вапнування
вапнувати
вапняк
вапняний
вапняр
вапнярка
вапнястий
вапорт
вар
вара! I
вара II
варакоба
вараскати
варвар
варварити
варварки
варварство
варварський
варга
варган
варгатий
варґатий
варґуля
варе
варево
варена
варений
вареник
варениця
вареничок
варенуха
вареха
варжіль
варзякати
вариво
варивода
варило
вариста піч
варити
варитися
варишка
варівкий
варівко
варівний
варівно
варійка
варійник
варінка
варінник
варіння
варінча
варіянт
варка
варкий
Високо нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2552. Ум. височенько.
Доку́рювання, -ня, с. Докуриваніе.
Досо́люватися, -дююся, -єшся, сов. в. досоли́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Досаливаться, досолиться.
Кордобанець, -нця, м. Башмакъ изъ козловой кожи. Желех.
Навпри́сідки, навпри́сядки, нар. Въ присядку. Навприсідки і колесом крутився. Мкр. Н. Пани ну гарцювать, да хто, каже, навприсядки, хто на столах. Рудч. Ск. І. 75.
Незгодний, -а, -е. Несогласный, нестройный.
Плигати, -га́ю, -єш, гл. Прыгать. Сердешний звір перекидався, плигав, вертівся і качався. Котл. Ен. II. 25.
Ремісник, -ка, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — лаби, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — веретено, на которомъ толстое деревянное маховое колесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ ремінець (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.
Серм'янина, -ни, ж. = серм'язкина. Ой лежить козак на глибокій долині, постелив собі в голову серм'янину. Гол. І. 105.
Чудуватися, -дуюся, -єшся, гл. = чудувати. Чудуються, дивуються жиди бородаті. Рудан. І. 37. Лани ся чудували, скільки має грошей. Гол. І. 162. Стали чудуватися з неї не помалу. МВ. (О. 1862. І. 99).
Нас спонсорують: