Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відщіпати
відщіпатися
відьма
відьмак
відьмин
відьмити
відьмище
відьмувати
відьомство
відьомський
відьоха
відюга
від'язувати
віжений
віжечки
віжки
віз
візник
візника
візниця
візниченько
візничий
візок
вій
вій 2
війїна
війка
віймити
війна
війнути
війок
військо
військовий
війт
війтенко
війтиха
війтів
війтівна
війтівство
війтівщина
війтувати
війце
війя
вік
віківщина
вікнастий
вікнина
вікно
вікновина
вікняр
віко
віковий
віковічний
вікодавній
віконечко
віконний
віконниця
віконня
віконце
вікопам'ятний
вікопомний
вікопомність
вікувати
віл
віленко
вільга
вільгий
вільгість
вільго
вільгота
вільготний
вільготно
вільний
вільність
вільно
вільха
вільховий
вільце
вільшина
вільшка
він
вінець
віник
віничок
віниччя
вінкель
вінкобрани
вінкоплетини
віно
вінок
вінувати
вінути
вінця
вінчальна матка
вінчальний батько
вінчанка
вінчання
вінчати
вінчатися
вінчик
віншування
віншувати
віпса
вір
віра
вірвант
вірган
вірити
вірли
вірля
вірмен
вірменка
вірменський
вірне
вірненький
вірненько
вірнесенький
вірнесенько
вірний
вірник
Брез пред. 1) = через. Ішов єм брез сіни. Гол. ІІІ. 407. 2) Безъ. Вх. Лем. 394.
Возарня, -ні, ж. = возівня. Вх. Уг. 231.
Котовка, -ки, ж. Конура для кота (въ сказкѣ). Вона построїла йому (котові) котовку і городець чималий дала. Рудч. Ск. і. 25.
Коць, -ця, м. 1) Коверъ. Вас. 172. А коць важний з розводами, і посередині великий орел. Кв. Ну, тепер, діти, несіть жне до церкви. От ми положили його на коць та й понесли. Стор. 2) Одѣяло тканое — шерстяное, шелковое. Гол. Од. 82. Ліжко, заслане мняким шовковим коцем. Мир. ХРВ. 315.
Наднести́ Cм. надносити.
Приборкувати, -кую, -єш, сов. в. прибо́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Подрѣзывать, подрѣзать крылья птицѣ, окарнать крылья. Чуб. V. 263. Приборкано усім орлятам крила. К. ХП. 92. 2) Прибирать, прибрать къ рукамъ. Думав шляхту приборкать трошки. Вона добре свою свекруху приборкала, тепер а ні писне. Харьк.
Примогоричити, -чу, -чиш, гл. Привлечь могорычемъ на свою сторону.
Розчісуватися, -суюся, -єшся, сов. в. розчеса́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Расчесываться, расчесаться. Я змиюся і розчешуся. Мет. 76.
Худко, -ка, м. Удодъ, Upupa epops. Вх. Лем. 479. Cм. одуд, худок.
Чудовий, -а, -е. Чудный. Чудове лице. Левиц. І. 77.
Нас спонсорують: