Гробови́ще, -ща, с. = Кладовище. Так ну ж тут шку доживать, щоб не на другім кладовищі, а на знакомім гробовищі з батьками вкупі почивать. Обкопане ровом городянське гробовище з гостроверхою церквою, вкрите зеленим тонконогом і сизою чаполоччу та рясне хрестами. Чума з лопатою ходила та гробовище рила, рила.
Драбки́, -кі́в, м. мн. Рѣшетки, составляющія боковыя стороны телѣжнаго ящика и имѣющія видъ небольшой лѣстницы.
Заліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. залеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Залетать, залетѣть. В чужий край не залітай, щоб крилечка мати. За сто миль залетіла. .
Мазі́льник, -ка, м. Мазальщикъ.
Намина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. нам'я́ти, -мну, -не́ш, гл. 1) Мять, помять; наминать, намять. В руках груша аж помнякшала, — так її наминає. найняти чуба. Выдрать за волоса. 2) Только несов. в. Жадно ѣсть. Голодний, — так наминає!
Отоса, -си, ж. = отеса. Ум. отісонька. Щоб тебе кониченько не довіз, щоб отісонька порвалась.
Перед 2, -ду, м. 1) Передъ, передняя часть, сторона. Не повертайся до їх передом, щоб не пізнали. Окунець-молодець, повернись передом — поговоримо з тобою. на пе́реді. Прежде всего. Так і нехай ваша річ напереді. 2) Передъ (сапога). Ой цок чобіток, а в переду дірка. 3) мн. переда. Полы полушубка. 4) Первенство, предпочтете, преимущество. Давати перед. 5) перед вести, водити. Предводительствовать, идти впереди; командовать. Тим я тебе, моя доню, рано не будила, що твій милий веде перед, щоб ти не тужила. Ум. передок, передочок. Ой то ж не хмара, то ж орда где, а Коваленко та передок веде. А в Київі на риночку дівочок таночок, молодая Бондарівна веде передочок.
Подобувати, -ва́ю, -єш, гл. Добыть (во множествѣ). Подобували городи.
Спричинуватіти, -тію, -єш, гл. = спричи́нитися.
Хлянути, -ну, -неш, гл.
1) = хляти. Б'є.... аж рука хляне.
2) Литься. А вода хляне та й хляне.
3) Хлынуть. З Василя кров так і хлянула,
