Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

варко
варкось
вармія
варнак
варня
варнякати
варнячити
варовий
варовня
варстат
варт
варта
вартарка
вартарня
вартати
вартий
вартівник
вартість
вартний
вартник
вартно
варто
вартовий
вартовик
вартовничий
вартонька
вартування
вартувати
вартунок
варувати
варуватися
варудити
варунок
варцаба
варш
варьоха
варя
варяг
варяга
варяниця
варянка
васаг
васильок
васький
вата
ватаг
ватага
ватагування
ватагувати
ватажжя
ватажити
ватажитися
ватажка
ватажко
ватажкувати
ватажний
ватажник
ватажникувати
ватажок
ватерка
ваторник
ваторопка
ваторопко
ватра
ватрак
ватралька
ватрище
ватріти
ватроль
ватувати
ватуйка
ватуйник
ватуйча
ватуля
вахлай
вахмайстер
ваць! вацю!
вацюкати
ваш
вашенець
вашеський
вашець
вашецький
вб...
вд...
вдівець
вдівонька
вдівочка
вдова
вдовенко
вдовець
вдовецький
вдовин
вдовицький
вдовиця
вдовиченко
вдовівна
вдовіти
вдовки
вдовування
вдовувати
ве!
вевекати
вевірка
вевюрка
вегля
веґеря
ведмеденя
ведмедик
ведмедина
ведмедиха
ведмедиця
ведмедка
ведмедник
ведмедча
ведмедчук
ведмедько
ведмедюк
ведмедяка
ведмедячий
Го́ршє́, -шя́, с. Родъ плошки изъ необожженной глины. Шух. І. 284.
Дерю́га, -ги, ж. = Дерга. Пропила дерюгу на Мусійову наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв. Ном. № 12553.
Кручечок, -чка, м. Ум. отъ кручок.
Намере́жити Cм. намережувати.
Напу́дити, -джу, -диш, гл. 1) Налить. Багато бочок напудили. 2) Намочить. От напудив, як той віл! 3) Напугать.  
Охвицер, -ра, м. Офицеръ. Чуб. V. 977. Левиц. І. 30. Ум. охвице́рик, охвице́рочко. Мил. 216.
Подосилати, -ла́ю, -єш, гл. Дослать (во множествѣ).
Поміть, меті, ж. Кучка сжатаго, но еще не связаннаго въ снопы хлѣба. Збіжє на пометі. Вх. Зн. 52. Cм. помет.
Упинати, -наю, -єш, сов. в. уп'ясти́, упну, -неш, гл. Впускать, впустить (когти). уп'ясти очі. Уставиться глазами. Уп'явши очі у кінець ґнота, божевільно дивився на світло. Мир. Пов. II. 73.
Чоботище, -ща, м. Ув. отъ чобіт.
Нас спонсорують: