Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ватаг

Вата́г, -га, м. 1)ватажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30. 2) Старшій надь пастухами. Ватаг — найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. І. 189.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАТАГ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАТАГ"
Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. Св. Л. 306. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. К. Псал. 40. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Шевч. 621. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова. Г. Арт. О. 1861. ІІІ. 105.
Го́нір, -нору, м. = Гонор. Стор. МПр. 46.
Запо́рати, -раю, -єш, гл. 1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать послѣ посѣва; вообще: обработать и засѣять поле. Уже засіяв, тра запорати. Н. Вол. у. Харченкови десятини були вже запорані. Г. Барв. 347. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306. 3) Загрязнить. Запорав двері, що гидко й глянути. Зміев. у.
Зди́рця, -ці, м. Обдирало, взяточникъ, вымогатель, мздоимца.
Кокірчики, -ків, м. мн. Раст. Corydalis cava Schweigg. ЗЮЗО. І. 120.
Присанабожитися, -жуся, -жишся, гл. Присосѣдиться. меж. 190.
Роздичати, -ча́ю, -єш, гл. = роздичавіти.
Розлучення, розлучі́ння, -ня, с. Отдѣленіе своего скота изъ общаго стада осенью, послѣ окончанія пастьбы на полонинах. Шух. І. 218, 213. Полонинка веселая лиш, до розлученя, а як пішла худібонька, она засмучена. Шух. І. 204.
Смикати, -каю, -єш и смичу, -чеш, одн. в. смикнути, -ну, -неш, гл. 1) Дергать, дернуть. За гілочку смикнув, аж дерево те затріщало. Котл. Ен. III. 21. Ми сидимо, а він смиче мене за одежу та й пита: чи нема у вас копишника. Екатер. у. 2) Выпить. Через край смикнув окаянної варенухи. Котл. Н. П. 385. Добре цівкою смикнув. Ном. № 11752. 3) смикнути лю́льки. Покурить. А чи не смикнули б, пане Павле, люльки? Стор. І. 64. 4) Тащить, стащить. Стала смикати хазяйське то се, то те. Г. Барв. 364.
Шкунтуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Ссориться? драться? Пани шпунтуються, а нашого брата ріжуть. Ном. № 1304.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАТАГ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.