Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

відвохти
відвоювати
відвуд
відв'язати
відв'язувати
відв'язуватися
відгада
відгадай-сон
відгадати
відгадка
відгадочка
відгадувати
відгал
відгаль
відганяти
відгарбати
відгетькатися
відгін
відглушити
відгнивати
відговітися
відговорити
відговорювати
відговорюватися
відговоряти
відгодитися
відгодовувати
відгожатися
відгомін
відгонити
відгоріти
відгорнути
відгороджувати
відгороджуватися
відгортати
відгортатися
відгортувати
відгортуватися
відгоряти
відгосподарювати
відгребти
відгризати
відгризатися
відгрібати
відгрібатися
відгрівати
відгрімнутися
відгром
відгромадити
відгромити
відгромлювати
відгук
відгукати
відгукатися
відгукнутися
відгукувати
відгукуватися
відгулень
відгуляти 1
відгуляти 2
відгусти
віддавання
віддавати
віддаватися
віддалеки
віддалити
віддалі
віддалік
віддаліти
віддаль
віддаляти
віддалятися
відданиця
віддання
віддаровувати
віддаровуватися
віддарок
віддати
віддаток
віддаха
віддача
віддерти
віддивитися
віддимати
віддиматися
віддирати
віддиратися
віддиха
віддихання
віддихати
віддихатися
віддівувати
віддіжурити
відділ
відділити
відділяти
відділятися
віддрючкувати
віддубасити
віддути
віддухати
віддухопелити
віддушити
віддушувати
віддюбарити
віддяка
віддякувати
віддякуватися
віддячити
віддячка
віддячливий
відей
відельга
відеречко
відерковий
відерник
відерце
від'ємний
віджалувати
віджарити
Бідня, -няти, с. Бѣдняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. І. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду бідне за рученьку, біднє не веде сі. Шух. І. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. І. 201. біднята. Бѣдные люди. Вх. Уг. 227.
Засо́льщик, -ка, м. Занимающійся соленіемъ рыбы на заводахъ. Черном.
Кумпанство, -ва, с. Компанія. За кумпанство циган повісився. Ном. № 10770.
Нескреба, -би, об. Неотеса. Ой вийду я за ворота — нема мого злота, тільки стоїть той нескреба, що мені не треба. Н. п.
Ошмульгати, -га́ю, -єш, гл. = обшморгати. Так він (мотузок) обшмульгав його молоде, ніжне тіло. Левиц. Пов. 236.
Праска, -ки, ж. Утюгъ.
Рація, -ції, ж. 1) Основаніе, причини, поводъ. Чи не мав но цей чоловік рації? О. 1862. VI. 96. І чи не мала ж вона рації написати до його після щирої розмови з ним? Левиц. І. 1. 303. 2) Привѣтственная рѣчь, поздравленіе. Посла к латину приступились, три рази низько поклонились, а старший рацію сказав. Котл. Ен. IV. 27.
Тровити, -влю́, -виш, гл. 1) Истратить на корню, выпасти. Ще хоч би не травив був торік сіна, — було б чим обернуться. Кобел. у. 2) Варить (о желудкѣ). Угор. 3) = цькува́ти. Вх. Зн. 71.  
Тузатися, -заюся, -єшся, гл. Возиться, толкать другъ друга, бороться, спорить. Жінка кричить: давай мені віжки! А я кажу: сам поганятиму! Тузались отак собі обоє, тузались. Грин. II. 179. Дітвора почала тузатись — кому ноту закинути. Св. Л. 42. Вони там проміж себе тузались: той правив гроші, а в того либонь не було. Павлогр. у.
Цьом! меж. Дѣтск., выражающее поцѣлуй, чмокъ. Цьом Бозю.... Фр. Пр. 101.
Нас спонсорують: