Вив'ялити, -лю, -лиш, гл. 1) Провялить. 2) Истощить, изнурить, обезсилить.
Відлясок, -ску, м. Отголосокъ, эхо. Танцюють з парубками, тільки одляскі, йдуть. Поцілувала тричі, аж од ляски пішли по-під вербами.
Глас, -су, м. 1) = голос 1. Почула його глас. Коло їх двора а ні гласу. 2) Въ церковномъ пѣніи: гласъ. Затягнув на шестий глас. Укупі б заспівали. Він усі гласи знає. 3) Звукъ.
Звіря́ка, -ки, м. = звірюка. Я ще не бачив, як чоловік звірякою перекидається. Драм. 241. Із чоловіка став звіряка.
Зрубити, -блю́, -биш, гл. Сдѣлать срубъ. Зрубив хату.
Ковдоба, -би, ж. Озерцо.
Підклад, -ду, м.
1) Подстилка. Одокія положила сестру на підклад.
2) Потникъ, подкладываемый подъ сѣдло.
3) Родъ рыболовнаго сака, растянутаго на 4 угла. Части: саківно — сѣть, дуги двѣ палки накрестъ, растягивающія сѣть, держак — древко.
Прикиснути, -ну, -неш, гл. Немного скиснуть. Не винесла молока, а воно вже й прикисло.
Самопаски, самопасно, самопасом, нар. = самопас.
Шкулити, -лю, -лиш, гл. Донимать. А що ця лозина добре шкулить?
